Про Валентина,що дав святу своє ім’я, відомо небагато. Кажуть , що він жив у ІІІ столітті н.е, в римському місті Терні. За одними даними, він був простим християнським священиком,інші легенди зводять його в ранг єпископа. За сукупністю даних можна з достатньою впевненістю сказати, що Валентин був відносно молодий , гарний собою, добрий і чуйний . Є відомості про те, що поряд з основою професією, Валентин займався природничими науками та медициною.

Час життя і діяльності Валентина збігся з часом правління римського імператора Клавдія ІІ, який дуже шанував військову доблесть прославлених римських легіонів і не дуже жалував християн . Для збереження військового духу імператор видав указ, що забороняє легіонерам одружуватися ,бо вступивши у шлюб занадто багато часу вони проводять в сім’ї і зайняті думками не про благо імперії і військову доблесть.

Не боячись імператорського гніву , молодий християнський священик Валентин продовжував таємно вінчати закоханих легіонерів. Згідно з деякими даними, його заступництво закоханим простиралося ще далі – він мирив посварених , писав любовні листи за недорікуватих і тупуватих вояків, дарував молодим парам квіти.

Не дивно ,що про Валентина не забули й обрали заступником  усіх закоханих.

 У нашій школі за ініціатив учнівського самоврядування 14 лютого відбулося свято для закоханих «Десять кроків до кохання».

Конкурс відбувався на досить таки високому рівні. Ведучий – голова учнівського самоврядування Ковалець Максим (який , до речі є автором сценарію)гарно, делікатно та почуттям гумору вів діалог з головним учасником конкурсу Конопудом Матвієм, який робив «десять кроків», щоб  обрав ту одну, єдину.

 Дійство справді проходило в романтичній аурі. Гарна музика святково прикрашена сцена, доброзичлива учнівська аудиторія та десять представниць прекрасної статті, серед яких учасник мав обрати тільки одну. Конкурсантки ділилися своїми уподобаннями із світу музики (музичних кліпів), мистецтва (улюблений кінофільм), література («про мене розкаже книжка»), розкішними аксесуарами , улюбленими смачними та привертали до себе увагу сучасним стилем моди.

Врешті – решт із десяти дівчат на сцені залишилося тільки одна, та   сучасні мрії, уподобання , улюблені заняття найбільш припали до душі нашому учаснику.

Свято закінчилося. Але у кожного в душі залишився приємний щем серця від побаченого, можливо,у декого закралася у душу перша закоханість . І хай , бо життя без любові – сіре й одноманітне , воно нічого не варте…

Кохати – то не треба поруч бути,

Гуляти разом в дрібно-зорі ночі.

Кохати – це ніде й ніколи не забути

В цілому світі наймиліші очі.

 Підготувала учениця

Городоцької ЗОШ І-ІІІ ступенів

Логощук Катерина